“Найгірший сценарій 2024 року не справдилися: фронт не обвалився, росіяни не змогли досягти значного прориву на жодній ділянці, їм не вдалося захопити жодного з найбільш значущих міст. Деякі їхні наступальні операції, як-от наступ на Харків, явно провалилися. Ми досі не знаємо, як завершиться зима, особливо що стосується ударів по критичній інфраструктурі України, адже холодна пора ще триває. Але поки що сценарій не є найгіршим, якщо оцінювати масштаби пошкоджень енергетичної системи України, завданих Росією. З іншого боку, я вважаю, що загалом рік пішов у неправильному напрямку. Чесно кажучи, з осені 2023 року війна розвивається за негативним сценарієм. Найоптимістичніші прогнози також не справдилися”, – зазначив гість нового епізоду подкасту (не)Безпечна країна.

“Минулого року Україна стримала Росію, обмеживши її лише незначними територіальними здобутками. Український наступ у Курській області був тактично успішним, хоча його потенційні оперативні та стратегічні вигоди ще не були повною мірою реалізовані.

Але зараз, у 2025 році, Україна перебуває у дуже складному становищі. Є очевидні структурні проблеми, пов’язані з мобілізацією, керуванням військовими ресурсами, рішеннями щодо управління військами, ухваленими минулого року,— і вони могли б бути значно кращими. Якщо ж говорити про загальну ситуацію з фінансуванням та перспективи стабільної підтримки Заходу, то майбутнє України цього року виглядає непевним”.

Які сценарії розвитку подій в Україні можливі у 2025 році та що здійснилось із минулорічних прогнозів?

В новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Майклом Кофманом, військовим аналітиком, старшим науковим співробітником Фонду Карнегі за міжнародний мир. Розмова про поточну ситуацію в Україні та стан війська противника, про можливі перемовини, позицію Росії та гарантії безпеки для України, про економічну ситуацію в РФ та її вплив на припинення війни, а також про можливі сценарії розвитку подій у 2025 році.

“The worst-case scenarios for 2024 didn't take place, the front didn't collapse. There wasn't a major Russian breakthrough anywhere along the front line. The Russian military wasn't able to take any of the most significant cities. Some of the Russian offensive like the Kharkiv offensive, failed visibly. We still don't know how the winter will turn out. And looking at Ukrainian critical infrastructure because there's still quite a bit of winter to go. But so far, it's also not been the worst-case scenario when we look at the damage Russia inflicted on Ukraine's power generation capacity.

On the other hand, I do think that the year very much went in the wrong direction. And I think the war's been on a negative trajectory since about the fall of 2023, to be honest with you. I think the best-case scenarios didn't take place either,” said the guest of the new episode of the (Un)Safe Country podcast.

“Ukraine was able to hold Russia to incremental gains last year. Ukraine had a tactically successful offensive in Kursk, although I think the potential operational gains, or even perhaps more strategic benefits of that offensive, had not been realized. And we can circle back to that topic if you like.

But I think we're entering 2025 with Ukraine in a very difficult position. There are some very glaring structural issues in terms of Ukraine's manpower, mobilization, and force management decisions that were made last year, that could have been a lot better. And if we look at the overall funding situation and prospects for sustained Western support, Ukraine certainly faces an uncertain future this year.”

What scenarios might unfold in Ukraine in 2025, and which of last year's forecasts have come true?

In the new episode of (un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova speaks with a military analyst Michael Kofman, senior fellow at the Russia and Eurasia Program of the Carnegie Endowment for International Peace. The conversation covers the current situation in Ukraine and the state of the Russian military, potential negotiations, Moskov’s position and security guarantees for Ukraine, the economic situation in Russia and its impact on ending the war, as well as possible scenarios for 2025.

"Russians greeted Trump's victory with great enthusiasm. They think that because there are people around Trump who are naive about Russia's threat to the United States, Trump will be willing to impose a peace that enables Putin to take political control of Ukraine. And so he's testing that hypothesis right now by showing no compromise. I think that the Trump team made a mistake when they criticised Biden's decision to allow Ukraine to use American weapons on Russian territory. That convinces Putin that he's right about Trump being willing to give up Ukraine. The Trump team also made a mistake when they criticised Ukraine for taking out the lieutenant general responsible for use of chemical weapons, not only in Ukraine, but in Syria. But then the Trump team also did something, I'd say, somewhat positive when they criticised Moscow's Christmas bombing of Ukraine, although they phrased it in a way that could have been stronger," said the guest of the new episode of the "(un)Safe Country" podcast.

"So, the Russians are looking at these signs and drawing, unfortunately, positive conclusions for them. And those conclusions are also not very good for Trump because Trump does not want to impose a peace which allows Putin to take over. That would demonstrate that Trump is weak and has been taken advantage of by Putin. For those reasons, I say, is Trump's desire to have a real achievement that demonstrates strength. The Russians will ultimately have to compromise. But they haven't realised that yet."

What are the elements of Trump's proposed potential agreement for Ukraine and Russia, and what leverage can the US president-elect use with both sides?

In the new episode of the "(un)Safe Country" podcast, its permanent host, Alina Frolova, talks to Ambassador John Herbst, Director of the Atlantic Council's Eurasia Centre and former US Ambassador to Ukraine. The conversation is about Trump's position on ending the war in Ukraine and what could be a beneficial deal with Russia for him, about the critical mistakes of the Biden administration and Trump's ability to correct them, about the role of the US in the international arena shortly, about possible US attention to China, about how strong and important the European voice will be for Trump and which European leaders he might hear, as well as about possible scenarios for 2025, including for Ukraine.

"Росіяни вітали перемогу Трампа з великим ентузіазмом. Вони думають, що оскільки в оточенні Трампа є люди, які мають наївне уявлення про російську загрозу для Сполучених Штатів, то Трамп буде готовий нав'язати Україні мир, який дозволить Путіну взяти політичний контроль над нею. Зараз Путін перевіряє цю гіпотезу, не демонструючи жодних компромісів. Я думаю, що команда Трампа зробила помилку, коли розкритикувала рішення Байдена дозволити Україні використовувати американську зброю на російській території. Це переконує Путіна в тому, що він має рацію щодо готовності Трампа здати Україну", – відзначив гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

"Отже, росіяни дивляться на всі ці сигнали і роблять позитивні для себе висновки. Ці висновки також не дуже хороші для Трампа, тому що він не хоче нав'язувати мир, який дозволить Путіну перемогти. Це продемонструвало б, що Трамп слабкий, і Путін скористався цим. Узагальнюючи це все, я б сказав, що бажання Трампа мати реальне досягнення, яке демонструє силу, і є тією причиною, з якої росіянам врешті-решт доведеться піти на компроміс – але вони цього ще не усвідомили".

Якими є елементи запропонованої Трампом потенційної угоди для України та Росії та які важелі може використовувати новообраний президент США до обох сторін?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Джоном Гербстом, директором Євразійського центру Атлантичної ради, колишнім послом США в Україні. Розмова про позицію Трампа щодо припинення війни в Україні, та про те, що могло б бути для нього вигідною угодою з Росією, про критичні помилки адміністрації Байдена та здатність Трампа їх виправити, про роль США на міжнародній арені в найближчому майбутньому, про можливу увагу до Китаю з боку США, про те, наскільки стійким та важливим буде європейський голос для Трампа і кого з європейських лідерів він може почути, а також про можливі сценарії на 2025 рік, зокрема для України.

"Я думаю, що і Польща, і Україна пройшли значні етапи свого розвитку. І ми, здається, пробуємо залишатися прив'язаними до тих моментів, які вже в минулому. Коли Польща вступала в НАТО і в Європейський Союз, то декларувала, що вона буде адвокатом, просуватиме інтереси України в цих інституціях. До певної міри це відбувалося. Коли Польща стала повноправним членом НАТО і Європейського Союзу, то надавала достатньо велику підтримку Україні в проведенні реформ перш за все економічної і безпекової політики. Але зараз ми наближаємося до етапу, коли Україна стає вже не просто країною-кандидатом, або навіть не кандидатом, якщо йдеться про НАТО, але ми наближаємося до тих організацій, ми ведемо з ними діалог. Польща бачить в нас вже не тільки країну, яку потрібно лобіювати, тягнути, а свого конкурента, можливо партнера, скоріше всього партнера, і слід, напевно, таку політику випрацьовувати, щоб Україна і Польща були партнерами в НАТО, Європейському Союзі. Але поляки зрозуміли, що Україна стає серйозним конкурентом. Подекуди амбіції, що Польща хоче бути лідером в Європі, чи, можливо, в Східній Європі, вони трошки нівелюються тим, що Україна може зайняти це місце".

Чому Україна є частиною польської внутрішньої політики та яку позицію сьогодні потрібно випрацьовувати, щоб мінімізувати та нівелювати напруження між обома країнами?

В новому подкасті "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Андрієм Дещицею, дипломатом, колишнім надзвичайним і повноважним послом України в Польщі, в. о. Міністра закордонних справ у 2014 році. Розмова про відносини України та Польщі, про головування Польщі в Раді ЄС, майбутні вибори та можливі подальші зміни політичної конфігурації, про історичні питання між Варшавою та Києвом, їх розвʼязання та вплив на міждержавні відносини.

“Ізраїль по суті реалізував більшість завдань цієї війни і зміг взяти під контроль південь Лівану, відтіснив Хезболлу, хоча бойові дії там спорадично продовжуються, так само продовжується війна в Газі. З цієї точки зору історія не завершується. Але разом тим вони ввійшли до Сирії, взяли під контроль колишню зону безпеки, порушивши тим самим угоду 1974 року і мотивуючи це міркуваннями безпеки.

Нова ізраїльська гра в Сирії може в майбутньому мати проблеми для Тель-Авіву. І багато що буде залежати від того, як будуть поводитися інші гравці, наприклад, та ж сама Туреччина. Вже була заява про те, що Ізраїль має поважати територіальну цілісність, а територіальна цілісність це також і Голанські висоти, які були захоплені в 1967 році на четвертий день Шестиденної війни. Це також створює певні проблеми та розбіжності між Ізраїлем та Туреччиною. Цих розбіжностей вже багато і до них ще додається”, – таку думку в новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна висловив Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

Водночас Євгенія Габер, старша дослідниця Atlantic Council зауважила, що вплив Туреччини в Сирії найближчим часом буде максимальним.

Наскільки Туреччина надалі може проявляти вплив на Сирію на відносини з Ізраїлем та на регіон в цілому?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Євгенією Габер, старшою дослідницею Atlantic Council та Ігорем Семиволосом, директором Центру близькосхідних досліджень. Розмова про поточну ситуацію в Сирії, про послаблення Росії на фоні зростаючої ролі Туреччини в Сирії та регіоні, про кризу, що насувається на Іран, його імовірне зближення з Китаєм, про Ізраїль, що посилив свої позиції в Сирії та намагається скористатись слабкістю Ірану, чи вплине зміна президента США на динаміку подій в Сирії та про прогнози для Близького Сходу на наступний рік.

"Ми розуміємо, що війна не завершена, і повинні тверезо та чітко оцінювати, які спроможності є у ворога, зокрема десантні.

Знищено великий десантний корабель "Саратов", поруч були пошкоджені "Цезарь Куніков" та "Новочеркаськ". І тепер ми знаємо, що Сили оборони доробили свою справу і тепер ці кораблі не пошкоджені, а також на дні після наступних ударів. Далі десантні кораблі "Мінськ", "Оленегорський Горняк". Потім удари по пункту базування Севастополь, по тих кораблях, які знаходилися в ремонті, – великий десантний корабель "Азов" та інші.

За нашими оцінками, більш як 50% великих десантних кораблів знищені або виведені з ладу так, що протягом тривалого терміну вони використовуватися не будуть. А це означає, що і можливості з висадки десанту зменшені більш ніж наполовину”, – наголошує гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

Він зазначає, що морська піхота ворога, яка задіюється в сухопутних операціях з лютого 2022 вже майже тричі "оновила" свій склад і втратила потенціал до морських операцій: "якби я побачив такого морського піхотинця років 30 назад, я би розчарувався повністю в морській піхоті, тому (Росія - ред.) не має можливості висаджувати десант, оскільки немає спеціально підготовлених підрозділів для захоплення плацдарму під час висадки на узбережжі. Морська піхота у Російської Федерації знищена, вона зараз є лише на папері".

Наскільки сьогодні вдалося Україні мінімізувати бойові спроможності ворога на морі?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорила зі Степаном Якимʼяком, капітаном 1 рангу у відставці, військовим експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про те, якою наразі є ситуація в Чорному морі, як Сили оборони знесилюють ворожий флот, як випадіння Криму з системи оборони РФ може вплинути на хід війни, наскільки Росія спроможна наразі виконувати завдання на морі, якими є спроможності України, що потрібно робити, аби їх надалі підвищувати та якою повинна бути майбутня конфігурація військово-морських сил України.

"Довоєнна українська економіка становила лише 11% від економіки Росії. Це означає, що ми за різними даними, і у мене є підтвердження з різних джерел, наприклад, з Міжнародної організації праці, зараз від Світового банку є підтвердження, що українська економіка є вдвічі або й втричі менш продуктивна, ніж російська. Мені одразу кажуть, що це нафта і газ. Я кажу, що це дурниці. Там є нафта і газ, це без сумніву, але видобуток нафти і газу – це одні з найменш продуктивних видів людської діяльності. Тому що виробництво бензину чи інших продуктів нафтопереробки є набагато вигіднішим, набагато продуктивнішим. Росіяни зазвичай цим не займаються, особливо на експорт, вони просто видобувають та продають сиру нафту і газ", – зазначив гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

"Суть у тому, що українській економіці потрібно ставати набагато продуктивнішою. Як мінімум починати про це кляту розмову, тому що ми навіть дискусії про це не ведемо".

Що сьогодні потрібно українській економіці, аби підвищити її продуктивність та якими можуть бути основні кроки щодо лібералізації економіки під час війни?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Павлом Шереметою, професором з практики Київської школи економіки, колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України (2014). Розмова про стан української економіки, сценарії на наступний рік та перспективи її відновлення і подальшого зростання, про допомогу з боку міжнародних партнерів, про умови лібералізації економіки під час війни, про стан європейської економіки та про економічну ситуацію в РФ.